Як ви розумієте ці слова з оповідання "Ніч перед боєм" Олександра Довженка: "Спасибі йому, — думав я, — що не пожалів нас, не окропив нашу сумну стежку сльозами, що викресав з мого серця огонь уночі... Правдо, чом же ти часом така гірка та солона!"?

Ответ:

Ці рядки з оповідання "Ніч перед боєм" відображають внутрішні думки розповідача (найімовірніше, головного героя) і їх емоційний стан. Давайте розглянемо ці слова по-частині:

"Спасибі йому, — думав я, — що не пожалів нас, не окропив нашу сумну стежку сльозами..."

У цьому реченні розповідач висловлює подяку комусь (мабуть, це вказує на якусь постать або вищу силу) за те, що вони не пожаліли їх і не "окропили їхню сумну стежку сльозами". Це можна сприйняти як відсутність зайвого сентименталізму або підтримки у важкі часи, коли головний герой вважає, що вони потребують сили, а не сліз.

"що викресав з мого серця огонь уночі..."

У цій фразі розповідач згадує, що хтось (або щось) викресав огонь з його серця уночі. Це може означати, що головний герой втратив свою енергію, палкість або мотивацію через деяку негативну подію або досвід, який він пережив у минулому.

"Правдо, чом же ти часом така гірка та солона!"

Цей рядок вказує на те, що є щось, що робить головного героя гірким і солоним. Можливо, це посилання на саме життя або на долю головного героя, яка може бути несправедливою або важкою. Солона гіркота може відображати почуття розчарування, стриманості, або втрати.

У цих фразах головний герой виражає свою вдячність за відсутність сентиментальності і сльоз, але водночас питає, чому життя іноді

таке гірке і солоне. Весь уривок відображає його внутрішню боротьбу з емоціями і можливо, його пошуки сенсу в складних часах.